?

Log in

No account? Create an account
Ганка
03 червня 2008 @ 11:20
Голос «піддослідних», або
Блоги: погляд ізсередини

Сьогодні в наукових та близьконаукових колах багато розводяться про те, що таке блоґ і з чим його їдять. Чи це лише засіб комунікації, чи не тільки він, чи це дитятко домашньої сторінки, чи зливна яма для емоцій і т.п. Ми провели соцопитування серед блоґерів блоґ-платформи LiveJournal (Живий Журнал, ЖЖ), щоб дізнатися: чи ототожнюють вони блоґи з журналістикою і чи вбачають таку можливість у перспективі. В опитуванні взяли участь 30 респондентів.
Більшість опитуваних визнали блоґ засобом комунікації та самовираження: «Я виражаю себе людям, комунікація з якими в інший спосіб була б неможлива», – зазначає один з блоґерів. Формат щоденника налаштовує не лише писати журналістські матеріали, але й розповідати про якісь незначущі для суспільства речі, які цікаві певному колу юзерів – справжнім друзям, а не френдам (френд – користувач, зацікавлення якого збігаються із зацікавленнями іншого блоґера, і не більше). Водночас блоґосфера, відома своєю незаангажованістю та духом свободи, притягує до себе всіх, хто вважає, що «йому є що сказати світу», але в інший спосіб, ніж через блог, це зробити неможливо. Тому ЖЖ мережить як різноманітними талантами, так і відвертими графоманами.
Блоґи поступово відвойовують у традиційних ЗМІ право бути монопольними постачальниками інформації. Як джерело інформації блогосферу сприймають третина респондентів. Інформаційний потік у кожному окремому блозі не є результатом діяльності одного блоґера, кожен запис може бути доповнений та обговорений іншими. Так комунікативна іграшка перетворилася на повноцінний інформаційний продукт, а значить, стала конкурентноздатною для інших ЗМІ.
Прибічники блоґожурналістики (50 % опитуваних) доводять, що «блоґ може бути журналістським, якщо це ставити себе за мету». Дійсно, хто хоче – пише якісні статті, хто ж ні – описує мігрені свого хом’ячка. Але противники нетократії говорять, що блоґи «в задумі ніяк не пов’язані з журналістикою – ані авторством, ані подачею матеріалу, ані засобами реалізації». Вони називають блоготворчість психотерапією та звертають увагу на суб’єктивний характер блогосфери. Та ж чи мало у нас «об’єктивних» видань, де замість журналістського тексту – набір штампованих фраз і «медові» оди засновнику? Здається, що блоґи є чи не найкращим місцем для формування громадської думки, коли на юзера немає ніякого тиску і він «сам собі хазяїн». Про це говорять і опитувані: «тут [у блоґах] можна знайти багато різних думок з приводу якоїсь проблеми, а не те однобоке, чим нас годує більшість ЗМІ». Єдине, чим має керуватися блогер при створенні постів, – це поняття взаємоповаги. «Коли тебе читають більше, ніж кількасот осіб, твоя писанина вже не має права вважатися приватною», – акцентує один з респондентів. Люди, вони і в блоґосфері люди, тож правил поведінки в громадському місці та етичних норм журналістських матеріалів ще ніхто не відміняв.
Так чи інакше, але блоґ поступово стає предметом загального вжитку, і читання френдстрічки нерідко заміняє покупку газети. Щоправда, наші респонденти (що є блоґерами!) без очікуваного ажиотажу сприйняли ідею заміни ЗМІ блоґами. Стандартним «фі» було фраза «ось коли-небудь не буде театру. Буде цілковите телебачення....». Завадою до прийняття блоґів у родину засобів масової інформації вони вважали те, що «частина населення звикла до більш традиційних ЗМІ, а найбільша частка населення взагалі не має доступу до інтернету», та водночас зазначали, що це питання часу. Так, людина до всього звикає, а до гарного – вдвічі швидше. А чим погані блоґи? Вчені, порівнюючи журналістику блоґерів з традиційними ЗМІ, зазначають, що «це все одно що порівнювати живопис імпресіоністів з грецькими та римськими профілями у виконанні академічних художників».
Підбиваючи підсумки відзначимо, що блоґосфера є унікальним, самобутнім комунікативним середовищем, яке дозволяє вести блоґерам активну інформаційну та комунікативну діяльність. Тож поки дослідники мудрують, на яку полицю у шафі досягнень НТП покласти блоґи, самі винуватці вже визначилися із напрямком своєї діяльності і благополучно творять. Вони все сказали.
 
 
Ганка
03 червня 2008 @ 11:20
Блогосфера як гумова рукавичка.
Український контекст

Інтернет, на перший погляд такий безмежний, загальний та могутній, все ж розділений на окремі сегменти. За національною ознакою. Тож маємо Рунет, Полнет, Уанет. Свої умовні межі має і блоґосфера (сукупність всіх блоґів мережі).
"Мертві" душі Уанету
Українська блоґосфера налічує на сьогодні 125 тисяч користувачів, що на 66% більше, ніж минулого року. Вітчизняних блоґерів "збирали" до купи по різним сервісам: Livejournal.com, LiveInternet.ru, Dnevnik.bigmir.net, Drevo.uaportal.com, Diary.ru, Jeans.com.ua/blogs.php, Dnevnik.org.ua. Але дана цифра є дещо сумнівною. Справа в тому, що блоґери мають погану звичку "шифруватися". На деяких блоґ-платформах (наприклад, в Livejournal.com) при реєстрації необов’язково вказувати місце проживання. Погрішність статистики підсилює й той факт, що багато хто з юзерів ведуть (або просто заводять, але не дописують туди) по кілька блогів. Тобто, зареєстрований користувач не може прирівнюватися до активного, практикуючого блоґера.
До того ж, неоднозначним є питання мови. Ця болюча проблема української нації цілком і повністю знайшла своє відображення у блоґосфері. Ті українці, що і житті розмовляють російською мовою, навряд чи будуть вести свій блоґ ні українській мові тільки для того, щоб долучатися до "національної єдності". Хоча, є і винятки. Які тільки підтверджують правило. Людині природно і комфортно виражати свої думки тією мовою, до якої вона звикла. Тож причисляти таких "украінців" до українського сегменту блоґосфери чи ні? Та куди ж їх дінеш… Адже ми не зрікаємося від східної частини України тільки через те, що її населення в переважній більшості споживає іноземну – російську – мову?! Наведу приклад. Блог dadakinder, що його веде Анатолій Ульянов – активний діяч українського культурного життя, є російськомовним.
Але цифри зі статистики не викинеш, тому нам лишається тільки радіти, що українська блоґосфера набирає цінної ваги, буквально – людських (блоґерських) душ. Щоправда, частина з них "мертві",… але з чогось треба ж починати! Зрештою, Уанет не відстає від російського сегменту за темпами розвитку, однак "пасе задніх" за темпом розповсюдження. Гадаю, виправити це є справою часу. Українських юзерів треба тільки підштовхнути. Згадаємо акцію Ла Сета – "Заведи собі блог"(осінь, 2006 рік), за допомогою якої люди позаводили свої персональні блоґи і отримали домени у безкоштовній зоні org.ua.

Тук-тук, хто в блозі живе?
Не треба повторюватись, але для більшості юзерів блоґ є насамперед засобом розваги та відпочинку. Блукаючи акаунтами, в 9 з 10 випадків натикаємося на пости типу "Сьогодні гарний/поганий день". Тобто, з цієї точки зору українська блоґосфера є такою собі душевною, чуттєвою, особистісною пані. Але вона не егоїстка. Дедалі більше стає тематичних блоґів (спільнот), і, схоже, це якраз дуже цікавить користувачів Уанету. Причина тут зрозуміла: людина хоче писати про те, що цікавить не лише її, а й сотням (тисячам!) інших людей. Адже, це і є здорове спілкування. До речі, в Америці у популярних блоґерів налічується близько 10 тисяч "френдів", тоді як у нас можна пишатися фразою "Я – тисячник!". Однак, власне соціальні мережі віртуальної України поки лише набирають обертів. Це і новини blogosvit.com, соціальна мережа журналістів Хай Вей hw.net.ua, бізнес-мережа atlaskit.com.
Не ЖЖ єдиним

Дехто з користувачів Інтернету відверто вважають, що блоґосфера – це виключно ЖЖ (Livejournal – живий журнал). Ніхто не спрощує значимості та вагомості даної блоґ-служби, вона справді, є потужним джерелом комунікації та інформації. А будуючись на принципах та технологіях веб2.0, вона залучає до себе все більше і більше користувачів.
Досить поширеними та пріоритетними є автономні блоґи. Їх не можна порахувати, бо в Україні ще не з'явився каталог блоґів, реєстрація в якому стане справою честі для кожного блоґера. Серед найвідоміших виділимо такі українські блоги: blog.management.com.ua – менеджмент, blogobig.com – про що гудить блоґосфера, enter.lviv.ua – львівський блоґ, kinoblog.com – про кіно по-українськи, zhitomir.pp.net.ua – журнал міста Житомир.
Окрім цього сервіси блоґів відкриті на таких українських порталах, як I.UA, Meta.ua, Online.ua.
Інтернет-ЗМІ не відстають від загального процесу "блоґолізації" – у багатьох електронних виданнях тепер існують додатки у вигляді блогів. Наприклад, на сайті газети "Українська правда", "Кореспондент", "Таблоїд".
P.S. Як то кажуть, "Не сразу все устроилось…" 125 тисяч "засобів локальної інформації" – це вже інформаційне середовище, з яким необхідно рахуватися. Українська блоґосфера поповнюється новими активними "кадрами", які нестимуть українське слово в віртуальні маси. І скоро українець з гордістю зможе сказати: "Я – користувач Уанету. Заходьте в гості!"
 
 
Ганка
03 червня 2008 @ 11:05
Блоґи для ЗМІ: фобія чи манія?

Кілька років тому поняття «блоґ» тільки-но почало зв’являтися на вустах юзерів. Тільки найсміливіші та найкомпетентніші в інтернет-справах могли похвалитися наявністю власного онлайн-щоденника. Сьогодні ж разом з номером телефону та e-mail питають нік у ЖЖ. Саме на цій блоґ-платформі зареєстрована найбільша кількість українських користувачів – 60,5 тисяч.

Нова ера персонального журналізму
Блоґ увірвався в наше життя як мегаінтерактивний та зручний засіб комунікації – сидіти в ЖЖ можна цілодобово, френд-стрічка оновлюється постійно. Але – не єдиним «привіт як справи» наповнений блоґопростір. Якщо відділити зерна від плевел, можна знайти досить якісні пости. Якісні – в сенсі змісту та подачі інформації, ті, що можуть зрівнятися із традиційною журналістикою. Звичайно, журналістикою не в тому вигляді, що ми її звикли бачити на шпальтах газет і в теле- та радіоефірах. Навіть інтернет-ЗМІ не мають того, що закладено в блоготехнологіях. Мережеві видання побудовані за класичною схемою: редакція, редактор, коректор тощо. Поки пройдеш усі інстанції, дивись, хтось уже виклав новину раніше за вас. Тоді як часу та відстані від будь-якої події до її потрапляння у блоґи рівно стільки, скільки до найближчого комп’ютера. А далі – короткий ланцюжок: блоґи – журналісти інтернет-ЗМІ – журналісти традиційних ЗМІ. У підсумку блоґи перетворюються на такі собі міні-ЗМІ. І сьогоднішній стан блоґосфери нагадує еру персонального журналізму, коли одна людина «робила» газету: збирала інформацію, створювала журналістські матеріали та поширювала їх за власний рахунок.
Блоґівське іго
Було б неправдою сказати, що традиційні ЗМІ закривають очі на «пустощі» блоґерів, примовляючи: «Чим би дитя не тішилося...» Вони хоч ще й не сприймають блоги за ворогів чи то пак конкурентів, але вже починають щось таке підозрювати. Вони – на сторожі.
Відомий російський інтернет-діяч, творець численних російських та ізраїльських новинних сайтів Антон Носик відзначає протистояння традиційних ЗМІ та блогів: «Традиційні ЗМІ – цивілізація: вони старі, багаті, складно влаштовані, володіють ієрархією та внутрішньою структурою, діють за своїми законами та кодексами, і на них, як на якусь Римську імперію, з повагою дивиться навколишній світ. А блоґосфера – це справжні варвари. Вони молоді, бідні, невідомі, для них немає нічого святого, в них немає ані ієрархії, ані чинів, ані субординації, ані писаних правил, навіть цілей яких-небудь сформованих. Це величезна орда, яка з кожним днем збільшується, насувається з усіх боків на ту інформаційну галявину, яку традиційні ЗМІ вважали своєю спадковою та ексклюзивною вотчиною». Дійсно, щодня створюються тисячі нових блоґів, частина яких наступає на п’яти старожилам ЗМІ, а то й і просто відбирає їхній «хліб» – право на першість висвітлення новин. Про що змовчить телебачення та радіо і від чого у газет зачервоніє папір, – про те блоґери прокричать на весь світ. Закомплексовані особи блоґи не ведуть, або, зробивши непевну спробу написати пару постів, відразу кидають цю «неблагородну» справу. Натомість справжній блоґер є активним як у віртуальному світі, так і по цей бік монітору, він піклується про свій щоденник, годуючи його все новими і новими текстами, вирваними часом прямо з-під носа інших ЗМІ. Якщо традиційні ЗМІ стоять у черзі з пайковим талоном, блоґи тримають «чорний» ринок.
Каталізатори новин
ЗМІ стали, якщо не залежні, то точно підконтрольні блоґам, адже блоґери часто провокують їх на висвітлення тієї чи іншої теми. Блоги позитивно впливають на оперативність ЗМІ: якщо блоґер виявляється очевидцем певної події, він встигає повідомити про неї у своєму блозі швидше, ніж журналісти доберуться до редакції. Тоді інтернет-видання зараз же цитують його з посиланням «за повідомленнями очевидців». Таке відбувалося, наприклад, під час захоплення терористами театрального центру в Москві на Дубровці.
Деякі блоґи працюють за зовсім протилежною схемою: це своєрідні блоґи-дайджести, змістова частина яких складається з посилань на інші джерела плюс коментарі блоґера. І такий шлях теж виправдовує себе. Так, дослідження американського соціологічного центру Pew Internet & American Life виявило, що «ЗМІ виступають першоджерелами тих чи інших повідомлень, а блоґери забезпечують їм масштабну інформаційну підтримку».
Тож просто неможливо оминати факту сприйняття блоґів як засобів масової інформації. І сьогодні відбувається об’єднання двох форматів. Популярні блогери перетворюють свої щоденники на міні-ЗМІ, а найбільш прогресивні ЗМІ вводять усе більш інтерактивні форми, максимально наближуючись до організації блоґів.
Блоґофобія стала блоґоманією. Мати блоґ тепер модно серед звичайних користувачів та «зірок» різного ґатунку. Що вони туди пишуть – питання друге. Але ж найкраще – ворог хорошого. Десяток гарних блоґів замінять сотню пустопорожніх. І цим десятком будуть блоґи-ЗМІ, які проглядатимуть замість ранкових газет та вечірніх новин.
 
 
Ганка
21 лютого 2008 @ 11:45
Терміново потрібна відповідь на таке питання:"Правда ли, что существуют лечебницы,в которых лечат воздухом, пропущенным через пчелиные ульи? И - где они находятся?"
Френди, на вас єдина надія:)
 
 
Ганка
Привіт, друзі! Прийшла та мить, коли блог має зіграти одну з важливих ролей в моєму житті. Студентському житті. Я проводжу соцопитування серед блоггерів, яке потім стане частиною мого творчого додатку в бакалаврській роботі.Дуже-дуже прошу вас відгукнутися і відповісти на мої мега-питання.
1. Що для Вас є блог?
а) засіб комунікації;
б) засіб самовираження;
в) джерело інформації;
г) інше.
2. Чи вважаєте Ви блоготворчість журналістським явищем? Відповідь обгрунтуйте.
а) так;
б) ні.
3. На Вашу думку, чи зможуть блоги замінити ЗМІ? Відповідь обгрунтуйте.
а) так;
б) ні.
4. Чи вважаєте Ви блоги самопіаром? Відповідь обгрунтуйте.
а) так;
б) ні.
5. Чий блог є для Вас найбільш авторитетним? Чому?

Дякую.
 
 
 
Ганка
Привіт, друзі! Прийшла та мить, коли блог має зіграти одну з важливих ролей в моєму житті. Студентському житті. Я проводжу соцопитування серед блоггерів, яке потім стане частиною мого творчого додатку в бакалаврській роботі.Дуже-дуже прошу вас відгукнутися і відповісти на мої мега-питання.
1. Що для Вас є блог?
а) засіб комунікації;
б) засіб самовираження;
в) джерело інформації;
г) інше.
2. Чи вважаєте Ви блоготворчість журналістським явищем? Відповідь обгрунтуйте.
а) так;
б) ні.
3. На Вашу думку, чи зможуть блоги замінити ЗМІ? Відповідь обгрунтуйте.
а) так;
б) ні.
4. Чи вважаєте Ви блоги самопіаром? Відповідь обгрунтуйте.
а) так;
б) ні.
5. Чий блог є для Вас найбільш авторитетним? Чому?

Дякую.
 
 
Ганка
10 жовтня 2007 @ 14:39
вчора була на "хулія славлю", що його ставить театр 19. прикольна вистава. мегапародія на радянську владу. починаючи від товстенної баби у блакитно-жовтій сукні і червоній хустці, голови виконкома у костюмі телепузика, картавого псевдожурналіста сосновського з газети "правда"... раджу сходити всім, хто ше не спромігся на цей крок. власне, я рік збаралася піти. поки мені мало не в зуби всунули квиток.
оце згадала старий тупий анєкдот:
приходить женщіна до лікаря і каже:
-доктор, у мене в ж..і газєта застряла.
-шо, правда?
-нєт, "ізвєстія".

а ше там на халяву роздавали сірники і туалетний папір. благатварітєльная помащь, так би мовити.шоб піпл міг задовольнити принаймні свої мінімальні потреби - пахавать і в парашу сходіть.
 
 
Ганка
03 жовтня 2007 @ 17:16
оце три години, як по гидючому болоті, лазила по інету. і шо, гадаєте, результативно? хєра!
прикиньте, яка я калічна, шо давіть тему бакаларвської не можу вибрати та члєнораздєльно написати. скоро мій забитий комплекс неповноцінності вилізе назовні і буде мене вбивати.
уєбанка, блін!
 
 
Ганка
24 вересня 2007 @ 15:45
вчора півдня вбила на "москву, шо сльзам не вірить" (дивилася вперше)
нічо. майже нічого не змінилося. правда ось фінал там шось якийсь чєрєсчур хеппіендовий.
а як ви ставитеся до такого кіно
п.с. "мама" пушкарьової в молодості така смішна!
 
 
Ганка
значить завєдєніє знаходиться у парку "юність" на холодній горі. тільки-но ми вийшли з метро, почалася злива. поки дійшли, мене можна було викручувати разом з кедами. ладно, пофіг, в якій ти дупі, головне, шоб сухо та комфортно:). у клюбі було холодно. я прийшла у звичайних джинсах та червоній кофті. та виявилося, шо це мало не карнавальний костюм! майже усі були в чорному. ні фіга сібє, сказала я сібє. музика спочатку була така сумна та кончена, шо я вже зібралася пхати додому на електрі о 00.08. та потім прийшов інший діджей і стало більш-менш пристойно. час від часу мене дивували все ті ж готичні дівчата: одна, сидячи майже біля колонки, читала книгу прі свєчє, інша просиділа всю ніч за тим заняттям, шо палила свої нігті і нюхала їх.я не втрималася і запитала, шо то за книжка. думала, якась "скорбь сатани". це був ремарк "повернення". десь біля першої з"явилися люди в білих халатах. нє, нікому не стало погано. це була якась місіонерська акція рятування землі від нашестя людей в чорному. вони роздавали народу респіратори і тусили в такому вигляді прибульців до ранку.
да, паті було непересічне, як сказала б моя викладачка з основ та метидології журналістської творчості:)) до речі, ше одна достопрімєчатєльность цьго клюбу - відсутність туалету. нє, десь він був. теоретично. але пертися хєр знає куди серед ночі серед парку юність! увольтє від такої екскурсії!
було там затишне місце, де можна було відпочити від музики і насолодитися гавканням собак за сумнівною огорожею. добре, шо не воєм. добре, шо не баскервілей.
пару слів про музичне наповнення паті. ну, давно, скажу я вам, не відривалася я під лінду - "я ворона". це ж гіт мого дитинства! але більш за все мене вразила, якшо не сказати шокувала перероблена пісенка доброї тьоті наташі корольової "малєнькая страна". може, я відстала від життя і тому не могу тащицца від цього жаху: "ядєрная вайна, ядєрная вайна, кто мнє патскажет, кто расскажет, кагда же прідьот ана..." пі....ц!
отаке культурне проведення дозвілля в мене було. развлєкатєльна-паучітєльнає.
 
 
де я зара: укртелеком
музіка: тнмк